Голова ОАГС Наталія Богацька: «Необхідно добиватись, аби жодна особа, яка вдається до тиску на людину в мантії, не уникала відповідальності»

Справедливою судова система стане лише тоді, коли сприйматиметься суспільством як незалежна гілка влади. Для досягнення цієї мети недостатньо перетрусити кадри чи ухвалити прогресивні закони. Вочевидь, головною умовою є унеможливлення зовнішнього впливу на неї. Натомість за 3 останні роки спостерігається зворотна тенденція, коли кожен — від політика й чиновника до тих, хто називає себе активістами, — намагається привчити вітчизняну Феміду дослухатися до їхнього голосу. Цього року «ЗіБ» проводив опитування щодо важелів, за допомогою яких намагаються впливати на судову систему. Цього разу ми запропонували поговорити на задану тему голові Одеського апеляційного господарського суду, очільниці Асоціації суддів господарських судів України Наталії Богацькій.

«Так звані громадські активісти своєю поведінкою більше нагадують загін Нестора Махна»

— Наталіє Станіславівно, більше від третини учасників нашого опитування назвали громадських активістів найпоширенішим інструментом тиску на суд. Із чим це пов’язано та які наслідки може мати для вітчизняного судочинства?

— Дійсно, ознакою сьогодення є так звані громадські активісти, які своєю поведінкою більше нагадують загін Нестора Махна. Вони діють на комерційній основі та цинічно використовують патріотичні гасла для прикриття злочинних дій. І справжня мета таких акцій далека від тієї, яку вони озвучують. Адже насамперед це одержання вигоди шляхом тиску на суддів для отримання «замовного» результату.

Пікети та плакати, гучномовці, палаючі шини, сміттєві баки та зеленка, демонстрація гранат, сльозогінний газ, коктейлі Молотова, пошкодження майна суду, посягання на життя, здоров’я суддів та їхніх близьких родичів — далеко не повний перелік заходів, що використовуються для тиску на суд. Не нехтують вони й публікаціями замовних статей.

Хоч як сумно, це — реалії українського судочинства, які свідчать про низький рівень безпеки суддів. І наслідки цілком очевидні: загроза життю та здоров’ю суддів і членів їхніх сімей, втручання в здійснення правосуддя, що ставить під сумнів незалежність і неупередженість суду.

— У реєстрі, що веде Вища рада правосуддя, практично кожне друге повідомлення — про незаконні дії «громадських активістів». За останні 3 місяці 15 із 82 повідомлень — з Одещини. Чи не забагато як для одного регіону?

— Так, тільки останнім часом в Одесі та Одеській області скоєно низку злочинних дій стосовно суддів. Хоча ваш тижневик розповідав про більшість із них, нагадаю деякі обставини для розуміння зухвалості виконавців.

Зокрема, суддю ОАГС разом із сім’єю фактично було заблоковано у власному будинку напередодні засідання у справі, де він був головуючим. Приблизно 30 чоловік під керівництвом «громадського активіста» впродовж двох годин через гучномовці та звукопосилювачі тероризували сім’ю судді, принижуючи його та вимагаючи від нього прийняти конкретне рішення у справі, яке, на їхню думку, є законним.

Продовження мало місце в день розгляду справи. Спочатку «активісти» впродовж чотирьох годин блокували будівлю, пустили газ, який поширився на всі поверхи, внаслідок чого постраждала велика кількість працівників апарату, суддів і відвідувачів. Крім того, перекрили проїзд автотранспорту біля суду на одному з центральних проспектів Одеси.

Урешті-решт правоохоронні органи припинили злочинні дії, найбільш активних затримали та відкрили кримінальне провадження. Проте робота двох судів у цей день була зірвана.

У Господарському суді Одеської області під час засідання активісти облили зеленкою прокурора та інших учасників процесу, пустили газ невідомого походження, суддя разом з працівниками апарату були заблоковані в залі судових засідань.

На іншу представницю цього суду був учинений зухвалий напад прямо перед будівлею суду. Двоє чоловіків облили суддю хімічною рідиною зеленого кольору (найбільш імовірно — спиртовою зеленкою) з пластикової пляшки у великій кількості, заподіявши тим самим опіки шкіри та слизової оболонки очей.

Одним з безпрецедентних випадків тиску «громадських активістів» стали події в Ширяївському районному суді Одеської області, роботу якого блокували двічі. Це призвело до зриву судових засідань та дезорганізації роботи установи.

Тут характерна поведінка «активістів» набрала обертів: крім зеленки, агресії, нецензурних слів та блокування єдиного працюючого судді в його ж кабінеті, вони обрізали електричні проводи на вводі в приміщення. Через кілька днів заворушення продовжились, але мали вже більш загрозливий характер: «активісти» знову заблокували приміщення суду, а згодом розпочали штурм, застосували сльозогінний газ і цілеспрямовано розбили об стіну будівлі пляшки із запалювальною сумішшю.

— І якою була реакція правоохоронних органів?

— На такі протиправні події миттєво відреагувала ВРП, яка звернулася до Національної поліції стосовно виявлення та притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні роботи Ширяївського райсуду та тиску.

Було затримано 11 «активістів», включно з лідером громадської організації «Україна — це ми». Стосовно останнього Приморський районний суд м.Одеси обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Утім, кримінальна манера поведінки стала можливою саме у зв’язку з бездіяльністю правоохоронних органів. Здебільшого вони ухиляються від виконання своїх прямих обов’язків щодо виявлення та припинення правопорушень проти суддів.

«Сам факт подання заяв за ст.375 КК ще до винесення остаточного рішення у справі вже має характер злочинів»

— На відміну від поліції, органи прокуратури вирізняються більшою активністю стосовно суддів. Щоправда, не в тому розумінні. Маються на увазі численні кримінальні провадження, порушені проти людей у мантіях за кваліфікуючими ознаками ст.375 Кримінально кодексу. АСГСУ, яку ви очолюєте, першою запропонувала давати оцінку таким діям у межах того ж КК. Які підстави саме для такої кваліфікації?

— Їх цілком достатньо, особливо в тих випадках, коли ст.375 КК використовується недобросовісними учасниками провадження, які, будучи не задоволеними проміжним результатом вирішення справи, звертаються до правоохоронних органів із заявами про винесення суддею завідомо неправосудного рішення. У свою чергу правоохоронні органи без перевірки інформації, викладеної в заяві, посилаючись на обов’язковість унесення таких відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та з огляду на вимоги ст.214 Кримінального процесуального кодексу, відкривають кримінальні провадження.

Однак сам факт подання заяв за ст.375 КК ще до винесення остаточного рішення у справі вже має характер злочинів, відповідальність за які передбачено стст.376 («Втручання в діяльність судових органів») та 383 («Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину») КК.

— Але ж побутує думка, навіть серед суддів, що відкриття кримінального провадження не можна вважати тиском. Мовляв, це не заважає судді працювати у звичному режимі.

— Дозвольте не погодитись із цим. Адже все не обмежується відкриттям провадження. Проводяться слідчі дії, включно з допитом судді щодо обставин, які були предметом обговорення в нарадчій кімнаті. Слідчі, наприклад, цікавляться, чим суддя керувався при прийнятті відповідного рішення. Я вже не кажу про обшуки в суді, витребовування чи вилучення матеріалів справ, розгляд яких не завершено, отримання копій документів, виписок із порушенням установленого законом порядку (неповноважним суб’єктом, без належного документального оформлення тощо).

Більшість таких кримінальних справ є «довгограючими». І весь цей час судді залишаються під дамокловим мечем органів досудового розслідування. До того ж, коли людині в мантії ставлять у провину скоєння злочину проти правосуддя, а вона продовжує розгляд справи, це може викликати сумнів у неупередженості, що взагалі неприпустимо.

— Напрошується висновок, що ст.375 КК може застосовуватися вже за фактом скасування рішення?

— Ні, це не так. Якщо взяти позицію європейських інституцій, то там переконані в необхідності запровадження механізму запобігання кримінальному переслідуванню суддів. Вони вважають неприпустимим подібне переслідування лише на підставі скасування судового рішення вищою інстанцією. Тобто навіть скасоване рішення у світлі європейських стандартів не може розглядатись як неправосудне.

Зокрема, на зловживаннях із використанням ст.375 КК в національному законодавстві наголошувала Консультативна рада європейських суддів у висновку №3(2002), на це звертав увагу Комітет міністрів Ради Європи в рекомендаціях CM/Rec (2010)12. Особливу увагу даному питанню приділила Венеціанська комісія у висновку (amicus curiae brief) стосовно підстав відповідальності суддів. Його підготували на прохання Конституційного суду Молдови, стосувався він ст.307 КК цієї країни, що є майже аналогом ст.375 КК України.

Взагалі за відсутності в національному законодавстві визначення поняття «неправосудність» формуються нечіткі, розпливчасті та неконкретні положення щодо настання відповідальності для суддів. Це може негативно вплинути на незалежне та неупереджене тлумачення суддями законів, установлення ними фактів чи оцінку доказів, тому несе пряму загрозу незалежності судової влади.

— За Конституцією, протистояти загрозам незалежності вітчизняної Феміди має ВРП. Вона справляється із цим завданням?

— У реєстрі Ради тільки за 2017 рік зафіксовано 6 повідомлень про втручання шляхом відкриття кримінальних проваджень за ст.375 КК. Два з них стосувалися суддів ГСОО.

Із цього приводу я, як голова АСГС, направила відповідні звернення до ВРП та Генерального прокурора стосовно вжиття необхідних заходів щодо недопущення кримінального переслідування суддів у процесі розгляду справ. У подальшому були винесенні постанови про закриття зазначених проваджень на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК («відсутність в діянні складу кримінального правопорушення»).

— Добре, що хоча б провадження проти двох суддів закрили. Проте, як на мене, тут потрібна не реакція постфактум, а радикальні заходи, аби унеможливити саме бажання тиснути на суддю, використовуючи ст.375 КК. Адже дотепер у правових колах заперечується зв’язок між порушенням провадження і тиском на суддю.

— Певні зрушення в цьому питанні вже є. Правову позицію про наявність факту тиску через ініціювання провадження за ст.375 КК ВРП висловила в рішенні за результатами перевірки повідомлення судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.

Як установила Рада, в ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ст.375 КК. Підставою стала ухвала про повернення клопотання слідчого прокуратури Дніпропетровської області про обрання запобіжного заходу внаслідок порушення територіальної підсудності. Слідчий нібито самостійно виявив обставини злочину.

Далі суддю викликали на допит як свідка. Серед інших йому ставили запитання, які не стосувалися вказаного кримінального провадження: стосовно перетину кордону та подання декларації про доходи. Більше того, слідчий намагався пояснити судді, яким чином слід розглядати справи.

ВРП дійшла висновку про наявність підстав для внесення до ГПУ подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили вказані дії, що порушують гарантії незалежності суддів. Дії слідчого розцінені як спроба втручання в здійснення правосуддя та тиску на суддю.

Аналогічний випадок стався в Орджонікідзевському районному суді м.Запоріжжя. Суддя двічі звертався до ВРП з відповідними повідомленнями. З них убачається, що внесення відомостей до ЄРДР з посиланням на ст.375 КК ініційоване «у порядку здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні». Невдоволення прокурора викликало, зокрема, скасування його постанови про відмову в задоволенні клопотання підозрюваного про закриття кримінального провадження.

Прикметно, що подія та обставини, які їй передували, привернули увагу представників адвокатської спільноти області. Коли представники прокуратури прибули, аби вручити судді для ознайомлення клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, у суді було близько 20 адвокатів області. Вони висловили своє занепокоєння з приводу дій прокуратури, зазначивши, що це є прямим тиском на суд і загрозою незалежності судової влади. У подальшому Ленінський районний суд м.Запоріжжя в задоволенні клопотання прокурора про обрання судді запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відмовив.

Розгляд цього повідомлення у ВРП наразі триває.

— До речі, чи можна говорити про певну тенденцію використання ст.375 КК як важеля впливу на суддів?

— Судіть самі. Торік, за даними правоохоронних органів, до ЄРДР внесено відомості щодо 374 правопорушень, кваліфікованих за ст.375 КК. Нинішнього року — вже 326. При цьому у 2016-му до суду направлено матеріали лише 8 справ, а цьогоріч — жодного обвинувального акта! Ось така тенденція, що якраз свідчить про намагання не розслідувати справу, а тримати суддю, як кажуть, на короткому повідку кримінального провадження.

«Дії працівників ДЗЕ НП мають характер зловживання наданими правами»

— Останнім часом від судів надходять повідомлення про особливий інтерес до них із боку працівників департаменту захисту економіки НП. Із чим це пов’язано?

— Департамент намагається проводити комплексні перевірки суддів, аби здобути інформацію, яку в подальшому використовують для складання протоколів за стст.172⁴ («Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності»), 172⁶ («Порушення вимог фінансового контролю») та 172⁷ («Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів») Кодексу про адміністративні правопорушення стосовно суддів і працівників апарату. Натомість нормами закону «Про Національну поліцію» передбачено, що правоохоронний орган має право збирати докази шляхом витребування інформації, яка є предметом дослідження в конкретних кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення в порядку, регламентованому КПК та КпАП.

Працівники департаменту в своїх запитах посилаються на закони «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних», зазначаючи, що інформація про осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не є конфіденційною. Проте така позиція суперечить приписам самого закону «Про доступ до публічної інформації», оскільки він не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.

Запити департаменту щодо надання фінансових, кадрових та організаційно-розпорядчих документів демонструють: обраний спосіб отримання інформації фактично свідчить про проведення перевірки суду. Але такі функції НП не передбачені чинним законодавством. Тож їх слід розцінювати як збирання інформації в не передбачений законом спосіб. Адже повноваженнями на здійснення перевірок щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства та на складання протоколів за названими статтями КпАП наділене Національне агентство з питань запобігання корупції.

— Тобто це ще один важіль тиску на суд?

— Такі дії працівників департаменту виходять за межі повноважень, наданих законом, і мають характер зловживання правами. Їх можна розцінювати як намагання здійснювати позапроцесуальний контроль за розглядом справ і перевірку законності й обґрунтованості судових рішень.

У реєстрі ВРП зафіксовані повідомлення про 6 випадків тиску на суддів з боку працівників департаменту. Тільки голова ГСОО двічі за цей рік скеровував до ВРП відповідні звернення.

Зверніть увагу: після відмови суду надати запитану інформацію представники департаменту склали безпідставні протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.172⁶, ч.2 ст.172⁷ КпАП стосовно 4 суддів. Щоправда, згодом провадження були закриті у зв’язку з відсутністю складу адмінправопорушення. Тим самим фактично було підтверджено необґрунтованість складання протоколів, що, своєю чергою, безумовно свідчить про намір здійснення тиску на суд і суддів. Такі факти лише на Одещині мали місце в Березівському, Овідіопольському та Ренійському районних судах.

До ВРП також звернувся в.о. голови Господарського суду м.Києва, який повідомив про намагання департаменту здійснювати позапроцесуальний контроль за розглядом справ і перевірку законності й обґрунтованості рішень. Зокрема, йшлося про витребування документів, які слугували підставою для прийняття процесуальних рішень. Тобто фактично перевірялися мотиви та підстави їх прийняття, що є неприпустимим з огляду на законодавство.

«Формується інформаційне середовище, необхідне політикам для того, щоб відвернути увагу суспільства від власної неспроможності»

— Схоже, сьогодні всі кому не ліньки втягуються в гру на кшталт полювання на покемонів. Тільки в ролі останніх у нас — судді. На вашу думку, якою є роль політиків у організації цькування?

— Якщо не головна, то й не другорядна. Деякі народні депутати, представники органів державної влади, використовуючи ЗМІ, негативно висловлюються на адресу суддів та щодо результатів розгляду конкретних спорів. Тим самим дискредитуються не тільки конкретні судді, а й уся судова система. Звісно, це негативно позначається на ставленні суспільства до вітчизняної Феміди.

Здебільшого негативний інформаційний потік формується знеособлено, без наведення конкретних фактів і доказів, без з’ясування об’єктивної істини, без намагання розібратися в тій чи іншій ситуації з точки зору закону. У ЗМІ публікуються замовні статті щодо конкретних справ або суддів задля формування певної думки стосовно правильності та законності рішення. І все це відбувається до розгляду справи по суті! Хіба такі факти можна розцінити інакше як тиск на суд?!

Не кажу вже про пряме чи опосередковане схвалення представниками влади закликів до фізичної розправи над суддями. Можете з легкістю відшукати в Інтернеті заклики народних депутатів та навіть перших осіб країни «розстріляти суддів», звинувачення в «некомпетентності, корумпованості, упередженості та брехливості».

Тобто формується інформаційне середовище, необхідне політикам для того, щоб відвернути увагу суспільства від власної неспроможності провести необхідні реформи в країні, дати лад економіці, покращити життя пересічної людини тощо.

Особливо дивує, коли чуєш подібні висловлювання від представників виконавчої влади. Так, очільник Міністерства внутрішніх справ висловився про необхідність звільнення всіх суддів, відкрито запропонувавши громадянам прожити 3 місяці без судів.

Неоднозначним був коментар Генерального прокурора, який, даючи власну оцінку судовому рішенню, саркастично заявив про занепокоєння пожежною безпекою Печерського районного суду м.Києва, який ухвалив це рішення.

Міністр юстиції під час публічного виступу висловив намір звільнити всіх суддів, які чекають призначення безстроково. І це тоді, як його відомство належить до гілки влади, яка взагалі не має стосунку до відповідної процедури.

— Проте за ці 3 роки представники судової системи якось мляво реагували на подібні висловлювання.

— Можливо, не так активно, як хотілося б. Але, наприклад, безпрецедентна заява очільника Мін’юсту не залишилася поза увагою. Асоціація розвитку суддівського самоврядування України направила звернення до Президента та Прем’єр-міністра з проханням відреагувати на недопустимі висловлювання міністра.

Не мовчать і судді. За цей рік у реєстрі ВРП вже зафіксовано 29 повідомлень про тиск із боку представників ЗМІ, органів державної влади та народних депутатів. І ми бачимо, що Рада також реагує на такий вид тиску, про що повідомляв і ваш тижневик.

«Доступність інформації про статки, місце проживання робить суддів уразливими для криміналітету»

— До речі, «жарт» про пожежну безпеку суду таки виявися пророчим. Крім того, почастішали випадки посягання на життя суддів у позаробочий час. Чим це можна пояснити?

— Причини різні. Та особливе занепокоєння викликають випадки, що зумовлені недалекоглядністю чиновників і законодавців. Маю на увазі відкритість інформації в Єдиному державному реєстрі декларацій щодо суддів та їх майнового стану. Суб’єкти декларування відкрито надають відомості про належне їм і членам їхніх сімей рухоме та нерухоме майно, грошові активи. Водночас НАЗК забезпечує відкритий цілодобовий доступ до цього реєстру будь-кому.

Крім того, за незначні кошти можна отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру баз персональних даних.

Доступність інформації про статки, місце проживання робить суддів уразливими для криміналітету. Останнім часом правоохоронні органи повідомили про низку розбійних нападів, проникнення до приватних осель суддів.

Так, минулого року до приватного будинку судді Вищого господарського суду ввірвалися 7 озброєних осіб. Вони побили та пограбували суддю з дружиною.

Жертвою нападників стала ще одна суддя ВГС. У листопаді 2016 року до неї в будинок увірвалася озброєна банда, завдавши тілесних ушкоджень судді та членам її сім’ї.

У липні поточного року зухвалий збройний напад учинено на оселю голови Господарського суду Чернівецької області. За повідомленням правоохоронців, бандити обирали жертву саме за даними електронних декларацій суддів.

— То як бути, вилучити з реєстру дані щодо суддів? Але ж стверджується, що відкритий доступ до декларацій необхідний насамперед для боротьби з корупцією.

— З огляду на ситуацію було б доречно запровадити обмежений доступ до реєстру. Наприклад, через обов’язкову реєстрацію особи, яка має намір ознайомитися з деклараціями, аби в подальшому її можна було ідентифікувати. Далі вже питання до правоохоронних органів, які повинні захищати особу, суспільство та державу від злочинних посягань.

Крім того, зверніть увагу, що з публічної частини реєстру вилучено декларації працівників Служби безпеки, військової прокуратури. Водночас вони залишаться доступними для компетентних органів — НАЗК, НАБ, прокуратури. Відповідні органи зможуть уживати заходів щодо запобігання та протидії корупції.

Прикметно, що НАЗК мотивувало це рішення тим, що працівники СБУ та військової прокуратури проводять оперативно-розшукову діяльність стосовно осіб, які несуть загрозу національній безпеці та обороні. Але ж судді обирають запобіжні заходи, розглядають кримінальні справи за обвинуваченням для тих самих осіб! Чому відкритість декларацій для одних несе загрозу, а для інших — ні?

«Перелік підстав дисциплінарної відповідальності створює достатній інструментарій для впливу на суддю»

— Межі відкритості інформації про суддів узагалі тлумачаться надто широко. Наприклад, у повідомленнях, що розміщуються на сайті ВРП, приховані прізвища не тільки простих громадян, а й представників влади, які, на думку суддів, причетні до тиску на них. Водночас у Раді не вбачають жодної крамоли в оприлюдненні прізвищ суддів, на яких надійшли скарги. І хоча левова частка таких заяв повертаються скаржникам як безпідставні, осад, як кажуть в Одесі, залишається… Взагалі, вимога притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може розцінюватись як тиск?

— За певних обставин так. Особливо якщо врахувати, що законодавець передбачив аж 19 (!) підстав для дисциплінарної відповідальності суддів. При цьому велика кількість норм щодо такої відповідальності містять поняття, які наразі не мають законодавчого визначення, як-от «доброчесність», та є оціночними.

Як наслідок, існує можливість застосування дисциплінарного стягнення чи не до кожного судді, адже така підстава, як «істотне порушення норм процесуального права», досить часто трактується надто довільно. Фактично будь-яке скасування рішення на підставі порушень норм процесуального права може стати підставою для застосування до судді дисциплінарного стягнення (догани).

«Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя», — підстава, яку найчастіше використовують для звільнення суддів. За змістом, вона охоплює будь-який дисциплінарний проступок. До того ж питання, що стосуються моралі, етики та стандартів доброчесної поведінки, не мають чіткого регламентування, а тому залишають простір для юридичної невизначеності.

— Такий розлогий перелік підстав, за словами авторів проекту закону, був реакцією на зауваження європейських інституцій щодо такого поняття, як порушення присяги.

— Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 9.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» сказав: «Практично будь-який проступок судді, вчинений у будь-який час упродовж його кар’єри, за бажання дисциплінарного органу може бути інтерпретований як достатня фактична підстава для дисциплінарного звинувачення в порушенні присяги і мати наслідком звільнення з посади». Водночас міжнародні документи передбачають певні стандарти незалежності суддів. Одним з них є те, що підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності мають бути максимально конкретно передбачені законом.

Група експертів GRECO запропонувала внести зміни до ст.106 закону, обмеживши перелік таких підстав умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості. Крім того, мають бути виключені посилання на недотримання етичних норм.

Дивує й те, що 6 із 19 підстав стосуються подання декларацій. Нагадаю, що законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про запобігання корупції» передбачено обов’язок суддів подавати 3 види декларацій: про майно і доходи, доброчесності та родинних зав’язків. Якщо суддя хоч на день забариться з поданням цих декларацій, його притягують до відповідальності. Навіть якщо суддя не спілкується зі своїми родичами, він зобов’язаний відобразити повну інформацію про них у декларації родинних зв’язків, інакше на нього теж чекає стягнення.

Тобто практично нічого не змінилося, і перелік підстав для дисциплінарної відповідальності створює достатній інструментарій для впливу на суддю з боку органів, які контролюють чи не кожен його крок.

— А за нашою традицією, право контролю з легкістю може трансформуватись у право на тиск…

— Почасти так. Як це відбувається на практиці, доводять дії, наприклад, працівників департаменту захисту економіки, про які я говорила раніше. Взагалі, діяльність суддів перебуває під контролем щонайменше 9 органів. Як наслідок — одночасно кілька органів мають повноваження щодо перевірок стосовно суддів та ініціювання питання притягнення їх до відповідальності.

Поряд з основними діють і профільні органи: ВРП, ВККС та Рада судів. У межах наданих повноважень вони також здійснюють контроль за професійною діяльністю суддів. Зокрема, шляхом покладання обов’язку подання декларацій доброчесності та родинних зв’язків, повідомлення про реальний чи потенційний конфлікт інтересів тощо.

Крім подання декларацій, існує ще один вид контролю — моніторинг способу життя судді, який здійснює НАЗК на вимогу ВККС, ВРП та в інших випадках, визначених законом. Його результати можуть використовуватися для оцінки дотримання суддею правил суддівської етики. Крім того, така інформація включається до суддівського досьє.

Тож законодавець обставив вітчизняну Феміду наглядачами, наче найнебезпечнішого правопорушника. Натомість проблеми охорони установ, гарантій безпеки самих суддів дотепер залишаються нерозв’язаними.

«Є питання щодо вирішального впливу ГРД на результати оцінювання»

— Ви згадали про дюжину державних органів, що контролюють суди. А є ще й така собі громадська рада доброчесності. І в неї — також важелі впливу.

— Це взагалі окрема тема. Адже і щодо створення, і щодо діяльності ГРД в європейських інституцій виникає багато запитань. Так, у висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо закону «Про судоустрій і статус суддів» однією з ключових рекомендацій є перегляд положень про раду. Фахівці прямо попереджають: «Наділення ГРД впливом у встановленні відповідності судді чи кандидата суддівській посаді може мати негативні наслідки для всієї процедури оцінювання суддів/кандидатів на посаду судді». Тож в ідеалі радять відмовитися від таких повноважень ГРД або хоча б переглянути їх.

Експерти ОБСЄ також наголошують на збереженні конфіденційності результатів оцінки ГРД. Адже публічні звинувачення з боку членів ради на адресу окремих суддів можуть поставити під загрозу саму процедуру оцінювання та зменшити повагу до судової системи й суддів (а також їхніх рішень). Особливо, якщо пізніше ці звинувачення виявляться безпідставними.

Є питання і щодо вирішального впливу ГРД на результати оцінювання в умовах її обмежених можливостей перевіряти інформацію, що надходить. Як варіант нам радять розширити склад ВККС, включивши до нього представників громадянського суспільства. На думку європейців, це сприяло б зміцненню довіри суспільства до процедури оцінювання й водночас забезпечило б дотримання єдиного порядку відбору, встановленого одним органом.

— Тобто якби не ГРД, то в європейських експертів не було б претензій до процедури кваліфікаційного оцінювання?

— Ситуація з кваліфоцінюванням є досить неоднозначною. У згаданому висновку ОБСЄ/БДІПЛ відзначається, що суддів оцінюватимуть за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності. І ці критерії є надто загальними; їх може бути складно оцінити на практиці. Тому, на думку експертів, правила професійної етики з огляду на їх природу та традиційне формулювання в загальних і нечітких термінах не повинні використовуватися як підстава для застосування санкцій. Тим більше, якщо це може призвести до звільнення.

Також фахівці висловилися за конфіденційність результатів письмового й усного оцінювання діючого судді. Адже розголошення таких даних може принизити суддю в очах суспільства й навіть спровокувати непокору судовим рішенням.

Якщо проаналізувати перебіг конкурсу до Верховного Суду, то виявиться, що експерти не перебільшували ризиків від обсягу повноважень ГРД. Адже через її членів робляться спроби усунути тих чи інших претендентів, а тепер уже й переможців конкурсу, від посад у ВС.

— Які з усіх перелічених методів тиску, на вашу думку, є найбільш загрозливими?

— Насамперед занепокоєння викликає той факт, що методи дестабілізації роботи суду як інституції, впливу на психологічний стан судді, спонукання до винесення рішення в конкретній справі вже мають навіть насильницький характер. Така ситуація унеможливлює здійснення правосуддя на засадах законності та верховенства права.

Водночас реалізація правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій. Без цього неможливо забезпечити верховенство права, захист прав і свобод людини та громадянина, утвердження й забезпечення яких є головним обов’язком держави.

— До речі, у другому повідомленні запорізького судді, про якого ви розповідали, є посилання на інтерв’ю голови ВРП Ігоря Бенедисюка, який порадив законникам не мовчати і не прогинатися (щоправда, при розміщенні на сайті скану цього повідомлення прізвище очільника Ради чомусь вилучили). А ви що порадите колегам, які стикаються з будь-якою формою тиску на себе?

— Я підтримаю пораду голови ВРП, а від себе додам: необхідно добиватися, аби жодна особа, яка вдається до тиску на людину в мантії, не уникала відповідальності, як дисциплінарної, так і кримінальної. Тільки таким чином можна досягти незалежності та довіри до судової влади з боку суспільства. Натомість безкарність протиправних учинків рано чи пізно перетворюється на вседозволеність.

http://zib.com.ua/ua/130206-golova_oags_nataliya_bogacka_neobhidno_dobivatis_abi_zhodna_.html