Одеський апеляційний господарський суд захистив права соціально незахищеної особи - вкладника банку, що перебуває у процедурі ліквідації

         До господарського суду звернулась фізична особа, інвалід 2 групи, з позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов’язання Фонду включити позивача в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за вкладами у ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду та стягнення 130 000 грн.

Місцевим господарським судом позов задоволено частково, зобов’язано Фонд включити позивача в загальний реєстр вкладників, в решті позовних вимог відмовлено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом встановлено, що постановою Правління НБУ ПАТ «ІМЕКСБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних, визнано банк неплатоспроможним та запроваджено у банку тимчасову адміністрацію.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області, фізичних осіб, у тому числі і позивача, визнано вкладниками ПАТ «ІМЕКСБАНК» з зазначенням певної суми грошових вимог.

Після цього вищезазначені особи звернулись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», в порядку ст. ст. 1, 3, 40, 46 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та просили забезпечити відшкодування інвалідам грошових коштів у розмірах, встановлених рішенням районного суду, однак Фонд відмовив у виплаті внесків означеним фізичним особам, серед яких є і позивач, що і стало підставою звернення з позовом до господарського суду.

З урахування правової позиції Верховного Суду України, Одеським апеляційним господарським судом зазначено, що спори за позовом фізичної особи, яка не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, підвідомчі господарським судам України.

Отже, суд апеляційної інстанції визнав правомірним висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про включення позивача в якості вкладника банку в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з посиланням на преюдиціальний факт визнання позивача вкладником банку рішенням районного суду, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення 130 000 грн. судом апеляційної інстанції зауважено, що у зв’язку з тим, що відшкодування коштів за вкладом позивача необхідно для захисту його прав і законних інтересів, як людини і громадянина, позивач перебував і продовжує перебувати під надмірним для нього тягарем, а тому зобов’язав ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати грошові кошти по вкладу за рахунок Фонду в розмірі 130 000 грн., встановленому рішенням районного суду за процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вищий господарський суд України, переглядаючи справу, підтримав правову позицію суду апеляційної інстанції зазначивши, що з урахуванням прийнятого рішення районного суду, а також конституційного принципу соціальної держави, яка гарантує соціально незахищеним громадянам належний захист та допомогу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував статус позивача в якості інваліда, конституційні соціальні права якого підлягають особливому захисту на підставі положень статей 1, 3, 46, 48 Конституції України, а також Міжнародного пакту про економічні, соціальні права людини (ООН, 1966), Європейської соціальної хартії (Рада Європи, 1996) та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України».

До того ж, з моменту прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банків в якості спеціального, пріоритетного закону застосовується Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак, зазначений Закон, відповідно до ч. 6 ст. 55, ч. 1 ст. 64 Конституції України, не може обмежувати суд в застосуванні широкого кола способів захисту прав людини, передбачених положеннями ст. 16 ЦК України, зокрема, відшкодування гарантованого вкладу, що за своєю суттю не є прямим стягненням грошових коштів з юридичної особи Фонду, що дійсно заборонено законом, а є зобов’язанням відповідачів здійснити дії, прямо передбачені законом, які вони повинні були зробити на виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, відмова у захисті порушених прав позивача буде в даному випадку порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки в даному випадку обмеження права позивача на вільне володіння його майном (грошовими коштами), які не належать відповідачам на праві власності, було здійснено з втручанням при наявності ознак законності, суспільного інтересу, але без дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав і основоположних свобод людини – позивача у справі. Необхідний баланс не дотриманий, бо на людину діями відповідачів було покладено індивідуальний і надмірний тягар і не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної особи й інтересами суспільства щодо існування в державі банківської системи.

З повним текстом постанови ОАГС можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/63088349.