Провідні вчені- юристи продовжують висловлювати негативну думку з приводу ліквідації господарських судів.

Багато слів і мало справи

Незважаючи на всі гучні виступи представників громадської організації «Реанімаційний пакет реформ» про те, що розроблений ними законопроект, внесений народними депутатами, у порівнянні з президентським варіантом скасовує політичний тиск на суддів, практичний аналіз доводить зворотне, посилюючи це відверто низькою якістю багатьох положень проекту № 1497 і невідповідністю деяких його нормам Конституції.

Наприклад, у проекті №1497 взагалі не обумовлено, як ліквідовуються суди. Це називається «сховати голову в пісок». Незалежність суддів від Президента при подібному прогалині не виникне. Не складно припустити, що в цьому випадку будуть застосовуватися норми Конституції (ст.106) і глава держави отримає право ліквідовувати суди без гарантій, передбачених проектом №1656 (Президент ліквідує суди на підставі пропозицій Державної судової адміністрації, яка в свою чергу є органом судової влади і не підпорядковується главі держави).

Формулювання присяги судді в проекті №1497 настільки велика, включає настільки множинні оціночні категорії типу «доброчесності», що суддя потрапляє під загрозу звільнення за будь засуджуване суспільством поведінка (зрада у подружньому житті - це теж недопропорядочность). Складається враження, що автори проекту хочуть зробити з судді носія «Морального кодексу будівника комунізму».

Ідеалістичний погляд на дійсність виявляється і в інших положеннях. Наприклад, в ст.52 пропонується заборонити суддям балотуватися на виборні посади в органах влади та місцевого самоврядування, що не відповідає Конституції та просто позбавлене сенсу.

У ст.62 потрібна вища освіта у претендента на посаду судді у формі магістерського ступеня. При цьому не береться до уваги, що, по-перше, судді не потрібно бути вченим, а саме на це орієнтується освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, а по-друге, магістерські ступені не мають десятки тисяч юристів, які отримали вищу освіту до 2002 року.

Звільнення судді за порушення присяги в проекті №1497 не рахується дисциплінарним покаранням (ст.95), а якимось окремим виробництвом, що суперечить загальним засадам трудового права.

Більш того, в стст.86, 87 продекларовано «змагальність» при застосуванні заходів дисциплінарної відповідальності до судді, але не передбачено таке для виробництва по звільненню за порушення присяги, що є явно непропорційним.

У проекті №1497 є маса інших проблемних норм, в тому числі виникають у зв'язку з непродуманим механізмом реорганізації судів. Ряд проблем були озвучені Науково-експертним управлінням Верховної Ради. Наприклад, дивно виглядає становище про стажування суддів в органах прокуратури, досудового слідства і т.п.

Наріжний камінь - господарська спеціалізація

Якщо прибрати з проекту №1656 положення про кваліфікаційні класи суддів, які дійсно є вельми дискусійними, і деякі церемоніальні повноваження Президента в частині призначення суддів, то основні принципові відмінності виявляться, насамперед, у різному баченні судової спеціалізації: проект №1497 пропонує ліквідувати господарські суди і протягом року скасувати Господарський процесуальний кодекс.

І це при тому, що вся цивілізована Європа йде шляхом спеціалізації. Немає жодної розвиненої країни, де існуючі спеціалізовані суди ліквідовувалися б. Навпаки, постійно створюються нові, в тому числі комерційні. Досить відкрити Вікіпедію з цього вопросy і переконатися, що тенденція по створенню бізнес-судів стала масштабно просуватися з 90-х років ХХ століття навіть у США, де таких судів традиційно не існувало.

Згадаймо, що ідея ліквідації господарських судів народилася в Україні в кінці 2013 року одночасно з подібною реформою в Росії. Українська влада любили копіювати досвід східного «брата». У незалежних публікаціях такі ініціативи оцінювалися як вигідні Президенту Віктору Януковичу для цілей спрощення керівництва судовою системою (менше центрів прийняття рішень). Як це не дивно, але подібні рішення підхопили сьогодні сили, які позиціонують себе як демократичні.

Була запущена абсолютно надумана і непідтверджена фактами кампанія з дискредитації господарських судів: то звинувачення в корумпованості (наче в інших судах вона менше або може бути корупція зникне при реорганізації суду), то в малому навантаженні суддів цих судів (явно непрофесійно не враховувати різну складність, наприклад, справи про стягнення штрафу за порушення ПДР і справу про банкрутство), то в необхідності спрощення вибору суду громадянином (хоча прості громадяни не звертаються до господарських судів), то нібито існуючу через існування господарських судів колізії підвідомчості (хоча протиріччі розумно вирішувати змінами в процесуальні закони).

Не слід забувати, що проект №1497 ніким, крім розробників з РПР, не обговорювалося. Всі професійні об'єднання юристів, у тому числі Асоціація правників України, адвокатські об'єднання, провідні вчені вузів і Національної академії правових наук, виступили проти ліквідації системи госпсудів. З'явилися десятки наукових і практичних публікацій, що обгрунтовують економічний і правовий негатив від ліквідації господарської юстиції. Навпаки, не опублікований жоден науковий прогнозний документ, що доводить позитив від такого кроку.

І це не дивно. Госпсуди сьогодні мають найкращі показники в системі, найбільш швидко розглядають спори, мають найбільш розроблені рекомендації по узагальненні практики, найбільша однаковість у тлумаченні законів, найбільшу повагу серед адвокатів.

Господарські суди збирають судових зборів більше, ніж всі інші разом узяті. Вже тільки останнє, в умовах економічного спаду вимагає підвищеної уваги, що розробники проекту №1497 проігнорували, але неправдоподібно записали в пояснювальній записці, що ліквідація госпсудів зменшить видатки державного бюджету. Однак такого зменшення не відбудеться, оскільки господарські спори нікуди не зникнуть, ці справи будуть розглядати суддя під іншою вивіскою. Передати їх наявний судяьм, не збільшуючи штати, не вийде, адже вони і так перевантажені. При цьому зникне єдина практика застосування господарського законодавства, справи - також як сьогодні в системі загальних судів - розглядатимуться роками. Це посилить ситуацію в економіки. Не кажучи вже про те, що будуть розчинені в загальній системі професійні судді, що накопичили безцінний досвід застосування складного і суперечливого економічного законодавства.

Нерозуміння розробниками РПР специфіки господарського судочинства та господарського законодавства ставить велике питання про їх компетентності.

Крім того, адміністративні реформи в Україні повинні були давно навчити молодих реформаторів - не чіпайте систему органів - розбирайтеся з кадрами і їх повноваженнями, прибирайте корупцію. Інакше змінитися тільки вивіска ...

Зберігаючи додержання і не відриваючи від суспільства

Проект №1656 в цьому контексті виглядає більш продуманим і зваженим. Він не ламає систему судів і процесуальну форму їх діяльності, а цілеспрямовано б'є по порядку призначення суддів, їх відповідальності, і порядку застосування цієї відповідальності, правовому статусу Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та інших судових органів з метою демократизації їхньої роботи, розумно підсилює повноваження Верховного Суду.

Звичайно, цей проект теж не позбавлений проблемних положень, але їхнє рішення - питання стратегії реформи. Він розроблявся Радою з питань судової реформи, створеному при Президентові з широкого кола вельми шанованих представників юридичної спільноти, представників європейських структур і громадських організацій, у тому числі за участю представників РПР. Звинуватити рада в тому, що пропозиції РПР не були враховані, не можна. Самі розробники проекту №1497 визнають наявність лише

деяких претензій до проекту №1656, що стосуються, в основному повноважень Президента по відношенню до судової системи.

На перевірку претензії представників РПР виявляються калькою з зауважень до Конституції щодо повноважень Президента. При цьому не береться до уваги, що в проекті №1656 за главою держави і парламентом залишаються лише церемоніальні функції в частині призначення та переведення суддів.

Можна, звичайно, змінити Конституцію і повністю усунути якусь функцію Президента щодо суден. Але не можна забувати, що це нічого не гарантує. Не можна повністю відірвати суди від суспільства та інших гілок влади. Потрібно дбати про демократичність цих гілок.

У світі маса більш жорстких моделей, в яких призначення суддів залежить від глави держави чи парламенту, ніж та модель, яка пропонується проектом №1656. Наприклад, в США членів Верховного суду призначає президент за схваленням сенату, але претензій до незалежності та справедливості американського суду не виникає.

Необхідно зберегти елементи стримувань Президента і суспільства по відношенню до судової влади для того, щоб суди не перетворювалися в закриту касту вседозволеності.

Не вистачає іскри

У цьому контексті, по суті, у проекту №1656 немає серйозних системних огріхів. Але, на жаль, в ньому, як і в проекті №1497, не видно і того головного, що дозволило б українській судовій системі дійсно переродитися. У ньому немає іскри, здатної оживити реформу. Недарма вже з'явилися публікації з сумнівами щодо її дієвості.

Мова йде про стимулювання суддів бути неупередженими і справедливими. Його бракує в обох законопроектах. Як і не вистачає балансу незалежності і відповідальності, балансу того, що вимагають від судді, і що йому дають.

Вся ця «метушня» навколо ліквідації госпсудів відволікає громадськість від головного питання - як домогтися усунення корупції в судовій системі і зміцнити незалежність суддів?

Зразка судової системи ніде в світі не існує. Скільки країн, стільки і судових систем, ланок і прикладів спеціалізацій. Але є зразки незалежності, неупередженості та справедливості суддів. І до них потрібно

прагнути.

Замість цього, парламент одночасно в першому читанні прийняли два альтернативні законопроекти, грубо порушивши ст.94 і 95 Регламенту Верховної Ради. І справа не в «причіпках» Регламенту. Справа в професійній можливості доопрацювання законопроектів. За першим читанням приходить друге. Виходить, що в проект №1497 вноситимуть пропозиції прихильники Президента, щоб зробити його «за образом своїм», а в президентський - навпаки, увійдуть всі імплементує пропозиції з проекту від групи народних депутатів. Мабуть, на виході ми отримаємо два дзеркальні копії одного і того ж. Як же тоді їх розглядати у другому читанні ?!

Для узгодження передбачається створити робочу групу ... Значить цій групі, щоб внести хоч щось певне і не створити чергове знущання над парламентаризмом, слід вибрати один законопроект, пропонуючи до нього зміни. Іходя зі сказаного, це повинен бути законопроект 1656.

Націлитися на результат

Особливо турбує в обох документах відсутність покарань суддів за невідповідність задекларованих (або незадекларованих) доходів і витрат суддів їх реальним законним доходам (членів їх сімей).

Також не передбачені гарантії неполітичних призначень в органи управління судової системи - Вища рада юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів, Рада суддів і Верховний Суд. Але тут без змін до Конституції не обійтися.

Розмиті критерії притягнення до відповідальності судді за порушення присяги: можна залучити за що завгодно, усунути будь-якого неугодного суддю.

Відсутня відповідальність представників виконавчої та законодавчої влади, Президента за втручання в справи судової системи, за підрив авторитету суддів і судових рішень. Чи не передбачається створення спеціальних органів, що спостерігають за втручаннями у справи судової системи і привертають винних до відповідальності (не плутати з органами контролю за судами).

У той же час судді не отримали жорстких інструментів впливу на недобросовісні сторони процесу та притягнення до відповідальності за неповагу до суду (можна нагрубити судді, зірвати процес і звільнитися лише дрібним штрафом);

Крім того судді залишаються рабами закону, а не рабами права. Потрібно надати суддям ширші повноваження не застосовувати неправовий закон або долати прогалину в законі, в тому числі процесуальному.

Навантаження на суддів не обмежується, що підриває якість правосуддя. При цьому відсутні дієві механізми скорочення кількості виробництв. А для цього потрібні стимули до позасудового розгляду спорів, включаючи підвищення ролі третейських судів та арбітражів, розвиток медіації, посилення вимог (цензів) до оскарження судових рішень і реального відшкодування судових витрат.

Немає реальних кроків до посилення ролі адвокатури для підвищення якості процесу, усуненню побутового сутяжництва і стимулюванню позасудового примирення.

Нарешті, відсутній реальний суд присяжних, замість якого реанімується «совдепівський» інститут народних засідателів.

Залишається сподіватися, що деякі з цих положень можуть бути ініційовані в ході змін до процесуальних кодексів, які зараз доопрацьовуються Радою з питань судової реформи, і, мабуть, будуть внесені до парламенту. Але важливо зрозуміти: без їх вирішення тест на професіоналізм і результативність при проведенні судової реформи, я впевнений, парламент завалить. Мало реформаторського пориву - потрібна системна робота на результат.

А поки залишаються сумніви, чи не почне наступний Президент знову проводити судову реформу?

Детальніша інформація: http://zib.com.ua/ua/114171-yak_doopracyuvati_dva_alternativni_proekti_schob_provesti_di.html