Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Імплементація процедури альтернативного врегулювання спору за участі судді у процесуальне законодавство України - є сподівання, що це питання буде врегульоване змінами до чинного законодавства України, зокрема, передбаченими Законопроектом №6232 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.
У главі 4 проекту Закону №6232 міститься перша спроба надати судді можливість врегульовувати спір, застосовуючи альтернативні методи вирішення спорів.
Варто зазначити, що позитив цих норм у тому, що вони є першим кроком у законодавчому закріпленні альтернативних шляхів вирішення спорів за допомогою судді.
Крім цього, у першому читанні був прийнятий Закон про медіацію, на доопрацювання якого перед другим читанням створено робочу групу, до якої входять депутати, розробники проектів законів про медіацію, судді, медіатори, адвокати, представники бізнесу та громадських організацій, які зацікавлені у прискореному законодавчому закріпленні процедури медіації.
На шляху становлення інституту альтернативного вирішення спорів в Україні, дуже корисним може стати позитивний досвід країн, де він успішно реалізується.
Саме з метою ознайомлення із досвідом американських колег та особливостями застосування медіації у США, в рамках Програми USAID з реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» відбулася навчальна поїздка «Альтернативне вирішення спорів і суди в США».
Що нове для нашої країни, то вже є нормою для інших країн.
У Сполучених Штатах Америки для позначення несудових форм вирішення спорів прийнятий загальний термін «альтернативні засоби врегулювання спорів» (AlternativeDisputeResolution) і звична абревіатура — ADR (укр. АВС). До найбільш поширених методів/механізм альтернативного вирішення спорів відносяться: медіація, нейтральна рання оцінка справи експертом, який оцінює позиції сторін та прогнозує їх перспективи у суді, та арбітраж. При цьому, медіація є найпопулярнішим способом вирішення конфліктів вже понад 30 років.
Федеральний закон про альтернативне вирішення спорів - Акт про альтернативне врегулювання спорів був прийнятий у 1998 року та вимагає від кожного федерального окружного суду впровадження програми АВС, що пропонує сторонам цивільної справи щонайменше один вид АВС. За Законом, суди наділені повноваженнями самостійно вирішувати, які механізми АВС впроваджувати, типи справ, які можуть бути направлені на АВС, встановлювати необхідний рівень кваліфікації для посередників-медіаторів. За Законом судам надається повноваження на власний розсуд встановлювати обов’язковість застосування АВС, але тільки на початковому етапі надходження спору до суду шляхом медіації або нейтральної оцінки
Як наслідок, в США не використовують однаковий підхід до впровадження програми АВС, кожен штат має свою програму по медіації і в межах одного штату можна спостерігати різні моделі. В свою чергу, програми АВС у різних судах також суттєво відрізняються, при цьому впровадження конкретної програми це адміністративне рішення конкретного голови суду, модель програми визначається у власних внутрішніх правилах суду.
Отже, у кожному суді штату діє своя програма медіації.
Наприклад, Програма апеляційної медіації у Апеляційному суді США округу Колумбія була заснована ще у 1987 році. За програмою, для врегулювання спорів в суді використовується медіація (посередництво). З цією метою при суді створений Центр медіації апеляційного суду, який очолює Головний медіатор апеляційного суду Округу Колумбія. За організацію та реалізацію програми в суді, а також за зв'язок між медіаторами та працівниками апарату суду відповідає керівник апарату суду. Програма апеляційної медіації затверджена головою суду та передбачає, що апеляційні заяви у цивільних справах від окружного суду США, заяви-клопотання про перегляд дій органів, а також первісні позови можуть бути передані медіатору, призначеному Судом. При цьому, кримінальні справи до програми медіації не приймаються.
В штаті Центру працюють два медіатора, крім того існує затверджений судом список медіаторів-волонтерів, які залучаються до реалізації програми. На даний час суд має приблизно 150 юристів волонтерів - медіаторів. Медіаторами можуть бути адвокати (правники за освітою, які мають досвід юридичної практики). Щоб стати медіатором, необхідно взяти участь у дводенному тренінгу, який проводять досвідчені медіатори та співробітники Центру. Нові медіатори, у разі потреби, добираються кожні два роки.
Відповідно до програми, не всі спори підлягають вирішенню шляхом медіації (посередництва). При прийнятті рішення про включення цивільної справи до програми медіації враховуються такі чинники, як характер спору, суть рішення, що оскаржується, обґрунтування, викладене в апеляційній скарзі, наявність стимулів для досягнення врегулювання питань, порушених в апеляційній скарзі та кількість учасників спору.
Питання щодо можливості направлення справи на медіацію вирішується протягом 45 днів після того, як справу було передано до апеляційного суду. Водночас, медіація можлива на будь-якому етапі до моменту винесення рішення.
Після прийняття рішення про можливе направлення справи на медіацію, про це повідомляється сторонам та пропонується заповнити і надіслати до суду "Запит про проходження програми апеляційної медіації". Сторони можуть і самостійно подати клопотання на включення їх спору до програми медіації, проте остаточне рішення з цього питання приймається керівником Центру.
Відповідно до встановленого в суді порядку проходження медіації, у разі направлення спору на медіацію, справа не розписується на розгляд колегії суддів і така процедура врегульована внутрішніми правилами, які затверджуються головою суду.
Під час всього процесу медіації медіаторами забезпечується конфіденційність процесу, а документи, отримані під час медіації, не долучаються до судових матеріалів. Взагалі, інформація про те, що відбувається в процесі посередництва, у жодному випадку не повідомляється суду.
Вся процедура медіаційного вирішення конфлікту може тривати 1-2 місяці, однак, найчастіше, цей процес не перевищує 2-3 тижнів. Якщо врегулювання спору було досягнуто, то сторони укладають про це письмову угоду, а до суду подається заява про припинення справи за згодою сторін.
Оскільки медіація є гнучкою альтернативою формальному судовому процесу, сторони можуть вийти за межі предмету судового спору, а тому, досягнуті домовленості можуть бути більш взаємовигідні, ніж рішення суду, постановлене внаслідок вирішення саме заявлених позовних вимог. Це особливо ефективно в господарських спорах, коли дуже важливо оперативно і взаємовигідно вирішити спір між сторонами. У разі недосягнення угоди між сторонами, розгляд справи буде продовжений у судовому порядку.
Розглядаючи такий досвід медіації з точки зору можливості застосування в Україні, необхідно розуміти, що наша система права суттєво відрізняється від американської моделі. Та все ж таки, на деякі аспекти варто звернути увагу. Насамперед, це сама ідея створення Центру медіації при апеляційних судах, розробка програми медіації з урахуванням особливостей чинного процесуального законодавства, залучення до медіації сторонніх досвідчених медіаторів, у тому числі суддів у відставці, та проведення інформаційної кампанії задля ознайомлення відвідувачів суду із перевагами медіації.
Досвід Апеляційного суду США Округу Колумбія може бути корисним і в сучасних правових реаліях та апробований шляхом його пілотного запровадження у кількох судах, що сприятиме напрацюванню певного досвіду і розуміння ефективності та доцільності розповсюдження такої моделі медіації на всі суди України.
Сьогодні вже очевидна необхідність впровадження в Україні інститутів АВС задля досягнення примирення між сторонами, спрощенні доступу громадян до правосуддя, розвантаженню суддів та покращенню виконання судових рішень, що в свою чергу, безперечно, сприятиме підвищенню авторитету судової влади.
Автор статті - голова Одеського апеляційного господарського суду НАТАЛІЯ МОРЩАГІНА.
Джерело: http://pravo.ua/news.php?id=0061281
_03_03.png)
