Жоден суддя в Україні не захищений від тиску, - Н. Морщагіна

Ситуація, яка склалася навколо судової системи свідчить про безпрецедентне втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддів, відкритті прояви неповаги до суду та посягання на незалежність судової влади.

Зокрема, на позачерговому ХІV з’їзді суддів України 15 березня 2017 року прийнято рішення про звернення до членів Консультативної ради європейських суддів, у якому делегати просять допомогти в захисті від порушення прав, насильства, тиску, впливу та інших проявів втручання в їх діяльність, що протягом 2015-2017 років стало поширеним явищем.

Нормами міжнародного та національного права гарантується незалежність судової влади, що передбачає заборону втручання в професійну діяльність суддів. Так, національне законодавство містить положення, що при прийнятті рішення, судді є незалежними від будь-якого незаконного впливу, в тому числі від різноманітних способів втручання в діяльність суду з боку виконавчої та законодавчої гілок влади, що закріплено у статтях 126, 129 Конституції України та законами України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Одним із заходів забезпечення такого права є незалежність суддів та заборона втручання у здійсненні правосуддя у будь-який спосіб (ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM/Rec (2010), вимагають від держав-учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.

У перелічених міжнародних документах констатується, що незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя.

Незалежність суддів є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, що забезпечується, крім іншого, забороною будь-якого впливу на суддів, захистом їх професійних інтересів. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді (Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19- рп/2004).

Саме належне законодавче визначення гарантій принципу незалежності суддів є вирішальним кроком до становлення дійсно самостійної судової влади, здатної забезпечити надійний судовий захист прав і основних свобод людини і громадянина.

Правосуддя не може бути незалежним, якщо не є незалежними самі судді.

Однак, ми бачимо, що останнім часом факти тиску на суддів і втручання у здійснення правосуддя набули системного характеру, як під час розгляду суддями справ, так і за наслідками їх розгляду. І проявляються у вигляді нанесення тілесних ушкоджень суддям, взяття їх у заручники, здійснення погроз фізичної розправи, блокування роботи судів, пошкодження державного майна, тощо.

Окремо слід виділити факти тиску шляхом використання засобів масової інформації та популізації деякими представниками органів державної влади, місцевого самоврядування, народними депутатами негативних висловлювань на адресу суддів та судової влади, суб’єктивних коментарів судових рішень.

Умовно всі випадки тиску на суддів та втручання у здійснення ними правосуддя можливо поділити наступним чином:

- фізичний тиск;

- психологічний тиск, у тому числі шляхом проведення мітингів, пікетів, блокувань будівель судів, повідомлень про мінування судів;

- інформаційний тиск, у тому числі з боку представників органів державної влади, високопосадовців шляхом використання засобів масової інформації;

- тиск з боку правоохоронних органів та інших органів, які законодавчо наділені повноваженнями щодо здійснення контролю в межах професійної діяльності суддів.

Хотілося б звернути увагу на найбільш кричущі факти психологічного та фізичного тиску.

Так, 25 березня 2016 року під час розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області група людей у військовій формі демонстративно кинула на стіл колегії суддів бойову гранату.

Ще одним зухвалим випадком було встановлення невідомими особами бойової гранати на розтяжці біля входу в будинок у якому мешкає суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

В травні 2016 року було обстріляно вікна залу судових засідань у будівлі Апеляційного суду Черкаської області. Аналогічний випадок стався у Київському окружному адміністративному суді, у якому стріляли у вікно кабінету судді даного суду.

В Апеляційному суді Черкаської області 22 березня 2016 року було скоєно збройний напад на суддю у власному приватному будинку, судді були нанесені тяжкі тілесні ушкодження. За фактом події відкрите кримінальне провадження за статтею 187 Кримінального кодексу України та триває слідство.

Не припиняються напади на суддів і у 2017 році, так 12 квітня невідомі особи після закінчення робочого дня напали на суддю Київського апеляційного господарського суду та завдали їй тілесних ушкоджень.

У Шевченківському районному суді м. Києва, під час розгляду справи та оголошення рішення про подовження терміну тримання підозрюваного за ґратами, незадоволені рішенням судді активісти заблокували залу засідань, фізично обмеживши рух судді, і в грубій формі вимагали пояснень від судді, а коли суддя намагалася вийти із зали судового засідання, застосували до неї фізичну силу. Крім того, під час інциденту було значно пошкоджено майно в залі судового засідання.

У Львівському апеляційному суді пікетувальники не згодні з рішенням суду, яким підозрюваного відпустили під заставу, заблокували двох суддів в залі судових засідань і вимагали написати заяву на звільнення.

Почастішали випадки візитів агресивно налаштованих активістів безпосередньо до будинків мешкання суддів, у яких вони проживають разом з членами своєї сім’ї, що мали місце, наприклад, по відношенню до суддів Солом'янського районного суду Києва та господарського суду Одеської області.

Так, в Апеляційному суді Кіровоградської області стосовно судді, яка розглядала справу про вчинення адміністративних порушень, під час слухання справи та після проголошення судового рішення, група активістів, що перебували в залі судового засідання, не погоджуючись з судовим рішенням, вдались до образливих вигуків, заблокували вихід із зали судових засідань, перешкоджаючи судді вільно вийти з приміщення, фактично взявши суддю в заручники.

У Печерському районному суді міста Києва під час розгляду слідчим суддею провадження за клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в залі суду та по всьому приміщенню суду, крім учасників судового розгляду була присутня значна кількість невідомих людей (близько 120 осіб), які не були учасниками судового розгляду. Серед означених осіб була присутня низка народних депутатів України. Зазначені особи, як наслідок невдоволення результатом розгляду клопотання, погрожували життю та здоров’ю слідчого судді, яка здійснювала розгляд справи, а також погрожували всьому колективу суддів в цілому.

Дії зазначених осіб не обмежувалися лише висловлюваннями погроз на адресу суддів, приміщення Печерського районного суду міста Києва було заблоковано та мало місце фізичне протистояння. В результаті цих дій особа, стосовно якої розглядалось внесене клопотання, була заблокована в залі судового засідання. Особи, що заблокували приміщення суду фізично перешкоджали конвоювання затриманого до Київського СІЗО УДПТС в місті Києві та Київській області.

Окрім цього, вказані особи вимагали звільнити затриманого з-під варти приміщення суду, при цьому погрожували розправою над колективом суддів та підпалом приміщення суду, виносили майно суду на проїжджу частину вул. Хрещатик, здійснювали наругу над державним прапором України, який також винесли з приміщення зали судових засідань, нецензурно висловлювались на адресу суддів Печерського районного суду та всіх представників судової гілки влади в цілому.

Перешкоджання функціонуванню суду невідомими особами тривало як у день слухання, так і на наступний день та супроводжувалось описаними вище діями вказаних осіб, незважаючи на присутність працівників Національної поліції, які знаходились в приміщенні суду.

Неодноразово активістами блокувався рух транспортних засобів біля будівлі Одеського апеляційного господарського суду та господарського суду Одеської області суду, так під час розгляду суддею господарського суду Одеської області справи про банкрутство під будівлею суду відбувалися акції протесту, в ході яких блокувався рух транспорту по вулиці, де розташована адміністративна будівля. Учасники вимагали від судді прийняти відповідні процесуальні рішення на їх користь.

Непоодинокими є випадки, коли під час зривів судових засідань заінтересованими особами, суддям навмисно завдавалися тілесні ушкодження у вигляді опіків. Як правило, дії по облиттю суддів хімічною рідиною були спрямовані саме на потрапляння даної рідини в обличчя, внаслідок чого судді отримували опіки обличчя та очей, тимчасову втрату зору.

Так, 5 жовтня 2016 року в Одеському апеляційному господарському суді в ході розгляду справи про банкрутство ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» групою невідомих осіб, які представлялись громадськими «активістами», було вчинено фізичний напад на суддів із застосуванням хімічної рідини. Внаслідок зазначених протиправних дій невстановлених осіб двоє суддів зі складу колегії суддів потребували медичної допомоги, оскільки одному з суддів хімічна речовина потрапила в обличчя, іншим суддям - на різні частини тіла. Крім того, лікарями швидкої медичної допомоги потерпілим була рекомендована госпіталізація і стаціонарне лікування.

Зазначені зухвалі випадки мали місце у господарському суді Одеської області, Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, Малиновському районному суді міста Одеси, Оболонському районному суді міста Києва та Саксаганському районному суді міста Кривий Ріг.

Отже, подібні ситуації є непоодинокими та мали місце у багатьох судах України.

Крім того, у зв’язку з відсутністю належної охорони будівель судів почастішали випадки пошкодження та викрадення державного майна з будівель судів, такі випадки мали місце у Ленінському районному суді міста Запоріжжя, Запорізькому районному суді Запорізької області, до того ж з будівлі господарського суду Харківської області викрали сейф, в якому знаходилися печатки та штампи державної установи.

8 квітня 2016 року невідомими особами здійснено підпал службового кабінету судді Голосіївського районного суду міста Києва, в проваджені якого перебувало кримінальне провадження, що мало суспільний резонанс у зв’язку з чим було спричинено значну майнову шкоду.

Слід зазначити, що здебільшого вищевказані противоправні дії активістів відбуваються в присутності правоохоронних органів, які не реагують належним чином на порушення громадського порядку та не вчиняють жодних дій щодо затримання правопорушників.

Таким чином безкарність противоправних дій, направлених на невілювання незалежності судової влади, призводить до ще більш зухвалих дій, які наразі набули вкрай небезпечних масштабів.

Що стосується інформаційного тиску, у тому числі з боку представників органів державної влади, високопосадовців шляхом використання засобів масової інформації, слід звернути увагу на наступне.

В Рекомендації CM/Rec (2010) 12 щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року комітет Міністрів Ради Європи наголосив, що судді не зобов'язані роз'яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)). Коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї. Їм також слід уникати дій, які можуть поставити під сумнів їхнє бажання виконувати рішення суддів, за винятком випадків, коли вони мають намір подати апеляцію (п. 18 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)).

Однак, вже тривалий час з вуст представників органів державної влади, місцевого самоврядування, народних депутатів, представників громадськості та ЗМІ лунають негативні висловлювання на адресу суддів та судової влади загалом. Ухвалені судами рішення суб’єктивно коментуються заінтересованими особами. Здебільшого негативний інформаційний потік відбувається знеособлено й загалом щодо судової системи: без указівки на конкретні факти й докази, без офіційного підтвердження, без з’ясування об’єктивної істини, без намагання розібратися в тій чи іншій ситуації.

Особливо непокоїть, коли представники влади прямо чи опосередковано висловлюють своє позитивне ставлення до закликів фізичної розправи з суддями.

Так, з вуст народних депутатів України неодноразово лунали заклики «до розстрілу суддів та необхідності їх повішання», звинувачення у «корумпованості та брехливості».

Така ситуація призводить до того, що через засоби ЗМІ та телебачення деякі державні діячі дозволяють собі висловлювання щодо результатів розгляду конкретних спорів.

Нагадаємо ситуацію, коли керівником Національного банку України на ім’я Голови Верховного суду України було направлено лист, зміст якого можливо трактувати як вимогу вжити заходів до суддів, які скасовують рішення Національного банку України про виведення комерційних банків з ринку та примусити всі суди вирішувати справи на користь НБУ.

Отже, «тиск на суд» з боку керівництва інших «гілок влади» у вигляді критичних висловлювань «законності» дій та рішень суду є досить поширеним явищем сьогодення, та слід зазначити, що такі висловлювання активно підтримуються та поширюються деякими представниками засобів масової інформації.

Непоодинокими є факти викладання неправдивої інформації, яка ґрунтується на припущеннях, тлумаченні обставин справи однією зі сторін процесу.

Так, з метою дискредитації суддівського корпусу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в мережу Інтернет на каналі «YouTube» виклали програму «Стоп корупція» (випуск №37 від 23.04.2016 року), в якій було наведено неправдиву інформацію про те, що за певну суму можливо уникнути кримінального покарання шляхом домовленості з головою суду та суддею.

У Вишгородському районному суді Київської області здійснення тиску на суд відбувалось шляхом висвітлення недостовірної інформації на соціальній сторінці репортером програми «Люстратор» та неодноразовим зривом представниками ЗМІ судових засідань, після яких журналісти оприлюднювали отриману інформацію у вигідному їм світлі.

Стосовно судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу розміщено негативну інформацію в мережі Інтернет, а саме на сайті «You Tube» було викладено відео сюжети судових засідань з різними назвами: «Криворіжські корупційні суди. 26.02.2016», «Жовтневий суд Кривого Рогу відео 6. Суддя злочинець.» та інші, які мали на меті створити штучне уявлення про негативній імідж суду та судді задля психологічного тиску на суд, та надання недостовірної інформації про вирішення справи, з метою впливу на безсторонність та незалежність суду прийняти законне та обґрунтоване рішення у розумні строки.

Цей метод дискредитації суддів при здійсненні правосуддя є найбільш поширеним та негативно впливає на ставлення суспільства до судової системи.

З огляду на зазначене, слід акцентувати увагу на тому, що у правовій державі має дотримуватись баланс між правом на свободу вираження поглядів та правом на незалежний і безсторонній суд. Така специфіка обумовлена необхідністю виваженого підходу до висловлювання поглядів на суд, суддів та правосуддя. Адже висловлення поглядів має бути виправдане з позиції захисту суспільних інтересів.

На зазначених засадах ґрунтуються рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до практики якого публікації не мають ставити під сумнів статус суду як інституту об’єктивного вирішення правових спорів.

Правосуддя є однією із сфер суспільного життя, яка має свою специфіку щодо обмеження вираження поглядів. У тексті ч. 2 ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод зазначено, що свобода вираження поглядів може бути обмежена для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносно фактів тиску з боку правоохоронних та інших органів, які законодавчо наділені повноваженнями щодо здійснення контролю в межах професійної діяльності суддів неодноразово зазначалось і найвищим органом суддівського самоврядування.

Данні моніторингу та ведення обліку звернень суддів щодо втручання у їх діяльність, опублікованого 01.02.2017 року на сайті Ради судів України, свідчать про 19 звернень суддів стосовно тиску на них з боку посадових осіб правоохоронних органів протягом 2016 року.

Порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів слід визнавати, зокрема, витребування від судді пояснень з питань, які підлягають чи були предметом обговорення у нарадчій кімнаті або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб, витребовування чи вилучення судових справ, розгляд яких не завершено, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, виписок з неї тощо) з порушенням встановленого законом порядку (неповноважним суб'єктом, без належного документального оформлення тощо).

Так, в Київському апеляційному господарському суді на суддів чинився тиск з боку органів досудового слідства, а саме на підставі ухвали слідчого судді, яка не містила дозволу на вилучення матеріалів справи, під час проведення обшуку у кабінеті судді, слідчим та прокурором вилучено господарську справу, яка перебувала у провадженні судді та розгляд якої ще не був завершеним.

Слід зазначити, що тимчасовий доступ до матеріалів, вилученої справи, вже надавався іншою ухвалою слідчого судді з можливістю її фотографування.

Однак, не зважаючи на це посадовими особами, які прибули на обшук разом з озброєними людьми у формі без розпізнавальних знаків, з перевищенням своїх повноважень, було примусово вилучено всі матеріали господарської справи, що унеможливило вирішення в розумні строки спору в судовому порядку між господарюючими суб’єктами.

Одним з фактів тиску на суд з боку правоохоронних структур є випадок, який трапився угосподарському суді Миколаївської області, оскільки окрім вилучення матеріалів двох справ, які знаходились у зазначеному суді, на підставі ухвали районного суду, суддю, в провадженні якої перебувала одна з вилучених справ, викликали для надання показів як свідка по кримінальному провадженню до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Крім того, незважаючи на вилучення справ за відсутності опису вилучених документів, на підставі неправдивої інформації, наданої слідчим до районного суду щодо невиконання ухвали про доступ до документів місцевим господарським судом, іншою ухвалою районного суду було надано згоду на проведення обшуку в усіх приміщеннях господарського суду Миколаївської області.

Втім, як правило, заяви про вчинення суддею злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддею завідомо неправосудного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.

Так, окремі учасники судового процесу шляхом ініціювання питання кримінального переслідування судді з метою домогтися винесення судового рішення на свою користь, нехтуючи своїми процесуальними правами, наданими статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», статтями 91, 107, 111-15 Господарського процесуального кодексу України щодо апеляційного та касаційного оскарження відповідного судового рішення, звертаються до правоохоронних органів із заявою про вчинення суддею кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України (далі – КК) (винесення завідомо неправосудного рішення).

Вказане вище дає підстави вважати, що дії осіб у вигляді подання заяв про постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст.375 КК України) до моменту прийняття остаточного рішення у справі є протиправними і фактично містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 376 (втручання в діяльність судових органів), 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) КК України.

В свою чергу, відповідно до положень частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми національного законодавства, Конституції України та суперечить чисельним міжнародним рекомендаціям щодо необхідності забезпечення державою незалежності судової влади.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що викладені факти тиску є лише незначною частиною всіх випадків незаконного втручання у здійснення правосуддя. Така критична ситуація призводить до дестабілізації діяльності судової влади, руйнує очікування суспільства на ефективність судового захисту. Подібні явища впливають на авторитет України на міжнародній арені як європейської держави, яка здатна дотримуватися положень законів, чим ставлять під загрозу функціонування в Україні принципу верховенства права.

Джерело : http://pravo.ua/news.php?id=0060208